-
1 роздільний
I розд`ільнийматем.; техн.; физ. раздели́тельный ( отделяющий), разде́льный, разреша́ющийII роздільн`ийтехн. раздели́мый, разделя́емый, разделя́ющийся -
2 разделительный песок
Русско-украинский металлургический словарь > разделительный песок
-
3 разделимый
розді́льний, поді́льний, переді́льний -
4 раздельный
1) розді́льний; ( отдельный) окре́мий, на́різний; ( обособленный) відокре́млений\раздельныйый акт — юр. розді́льний (ді́льчий) акт
\раздельныйое жи́тельство — окре́ме (на́різне) прожива́ння
2) ( разграничительный) розмежува́льний\раздельныйая ли́ния — розмежува́льна лі́нія
3) (отчетливый; расчленённый), розді́льний; ( чёткий) чітки́й\раздельныйое написа́ние — розді́льне написа́ння
\раздельныйое произноше́ние — розді́льна (чітка́) вимо́ва
\раздельныйая убо́рка урожая — розді́льне збира́ння врожа́ю
-
5 разрешающий
1) ( позволяющий) дозволя́льний2) матем. розв'я́зувальний, розв'язко́вий, розв'язни́й; ( решающий - ещё) вирі́шувальний, виріша́льний3) астр., физ. розді́лювальний, розді́льний, розрі́знювальний, розрізня́льний -
6 разрешающий
1) ( позволяющий) дозволя́льний2) матем. розв'я́зувальний, розв'язко́вий, розв'язни́й; ( решающий - ещё) вирі́шувальний, виріша́льний3) астр., физ. розді́лювальний, розді́льний, розрі́знювальний, розрізня́льний -
7 разделительный
матем., техн., физ.розділо́вий; ( отделяющий) розді́льний -
8 разделительный
матем., техн., физ.розділо́вий; ( отделяющий) розді́льний -
9 раздельный
техн., физ.розді́льний; ( отделяющий) відокре́млювальний -
10 раздельный
техн., физ.розді́льний; ( отделяющий) відокре́млювальний -
11 буферный
техн.бу́ферний, відпружнико́вий; ( разделительный - ещё) розділя́льний, поділя́льний, роздільни́чий, подільни́чий; ( промежуточный - ещё) промі́жний; ( уравнительный - ещё) зрі́внювальний, зрівня́льний -
12 буферный
техн.бу́ферний, відпружнико́вий; ( разделительный - ещё) розділя́льний, поділя́льний, роздільни́чий, подільни́чий; ( промежуточный - ещё) промі́жний; ( уравнительный - ещё) зрі́внювальний, зрівня́льний -
13 разнимающий
-
14 разнимающий
-
15 разделимый
техн.роздільни́й, поді́льний -
16 разделимый
техн.роздільни́й, поді́льний -
17 отделение
1) відділяння, відділення, відлучання, відлучення, відрізнювання, відрізнення, відокре[о]млювання, відокре[о]млення, від'єднання; відмежовування, відмежування;2) физиол. и хим. - см. Выделение, 6;3) (учреждения, предприятия и т. п.) відділ (-лу). Начальник -ния - голова (керівник, керівничий) відділу. Уголовное, гражданское -ние суда - кримінальний, цивільний відділ суду. Концертное -ние - концертовий відділ (розділ). -ние в вагоне - переділ (-ділу). -ние для курящих, для некурящих - переділ для (про) курців (куріїв), для (про) некурців;4) (в строении, в шкафу, в ящике и т. п.) перебір (-бору), перебірка, переділка, комірка. Сундук с потайным -нием для ценных вещей - скриня з потайним прискринком на коштовні речі.* * *1) ( действие) відді́лення, відділя́ння; відокре́млення, відмежува́ння, відокре́млювання, відмежо́вування; відрізня́ння; відлу́чення, відлуча́ння; ви́лучення, вилуча́ння; відді́лення, відділя́ння; ви́ділення, виділя́ння2) (учреждения, предприятия) ві́дділ, -у, відді́лення, ві́дділок, -лка; (филиал почты, банка) фі́лія3) ( театрального представления) ві́дділ4) (в шкафу, бумажнике, вагоне) ві́дділ, відді́лення5)отделе́ния — мн. фиоиол. ви́ділення, -лень
6) воен. відді́лення, рій, род. п. ро́ю
См. также в других словарях:
роздільний — прикметник дільчий; нарізний роздільний прикметник подільний … Орфографічний словник української мови
роздільний — I розд ільний а, е. 1) Який ділиться на послідовні етапи або частини. || Який полягає у здійсненні таких етапів. 2) Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений. Роздільний баланс. 3) В якому чітко виявляються складові… … Український тлумачний словник
роздільний — I [роуз д’і/л нией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і (який ділиться) II [роз д іл ни/й] м. (на) но/му/ н і/м, мн. н і/ (який розділяє) … Орфоепічний словник української мови
роздільність — 1 іменник жіночого роду від: роздільний роздільність 2 іменник жіночого роду від: роздільний … Орфографічний словник української мови
роздільність — I ності, ж. Властивість за знач. роздільний. II ності, ж. Властивість за знач. роздільний … Український тлумачний словник
роздільно — Присл. до роздільний … Український тлумачний словник
шкільний — а/, е/. 1) Стос. до школи (у 1, 2 знач.). || Належний школі. || Признач. для школи, пов язаний з перебуванням, навчанням у ній. || Пов язаний з навчальним процесом у школі. || Який працює в школі. Шкільний учитель. Шкільний сторож. || Який… … Український тлумачний словник
важкоподільний — а, е. Якого важко поділити, розділити … Український тлумачний словник
важкороздільний — а/, е/. Якого неможливо легко розділити … Український тлумачний словник
нероздільний — а, е. Якого не можна роз єднати, розділити; який являє собою єдине ціле з ким , чим небудь … Український тлумачний словник
членороздільний — а, е. Який вимовляється роздільно, виразно членується (перев. про мову, звуки мови) … Український тлумачний словник
